Фото від Growtika на Unsplash
Мікросервіси — це як постер сучасної архітектури програмного забезпечення. Вони обіцяють масштабованість, швидші деплойменти та гнучкість у виборі потрібних інструментів для кожного завдання. Великі компанії, як Netflix, Amazon і Spotify, продемонстрували, як ця архітектура може трансформувати системи та операції.
Але давайте зупинимось на хвилинку. Хоча мікросервіси можуть стати справжньою революцією в правильному контексті, вони далекі від універсального рішення для всіх. Для багатьох команд та додатків передчасне впровадження мікросервісів може призвести до розчарувань, складностей і навіть невдач.
У цьому пості я розгляну чому мікросервіси не завжди є найкращим вибором, поширені проблеми їх впровадження та коли альтернативні архітектури, як моноліт чи модульний моноліт, можуть бути більш підходящими.
🟦 Що ми розглянемо:
- Спокуса мікросервісів і чому вони так приваблюють.
- Сховані витрати і виклики мікросервісів.
- Коли НЕ варто використовувати мікросервіси — реальні сценарії.
- Переваги монолітів і модульних монолітів як альтернатив.
- Практичні поради для вибору правильної архітектури для вашої команди і продукту.
🟦 Спокуса мікросервісів 🌟
Уявіть собі, що ви розбиваєте величезну, важку для управління кодову базу на менші, незалежні частини, які можна розробляти, розгортати та масштабувати окремо. Здається ідеальним, чи не так? Мікросервіси обіцяють:
- Незалежне масштабування: Кожен сервіс може масштабуватися залежно від своїх унікальних потреб.
- Швидший деплоймент: Зміни в одному сервісі не потребують повторного деплойменту всієї системи.
- Свобода вибору технологій: Команди можуть обирати найкращий стек технологій для кожного сервісу.
Історії успіху таких компаній, як Netflix, які управляють сотнями мікросервісів, роблять дуже спокусливим приєднатися до цієї архітектурної хвилі. Але те, що працює для глобального стрімінгового гіганта, може не підходити для вашого стартапу з 10 осіб чи середнього SaaS-продукту.
🟦 Сховані витрати мікросервісів 🛠️
Мікросервіси можуть швидко перетворитися з мрії на кошмар обслуговування. Ось чому:
1. Збільшена складність
- З мікросервісами ви управляєте не однією програмою, а багатьма взаємопов'язаними.
- Кожен сервіс потребує свого API, бази даних (або схеми бази даних) та пайплайна для деплойменту.
- Налагодження проблем часто вимагає відслідковування запитів між кількома сервісами та розуміння їх взаємодій.
Наприклад, проста помилка при реєстрації користувача може охоплювати чотири сервіси: сервіс аутентифікації, сервіс бази даних, сервіс електронної пошти та сервіс журналювання. Проблема більше не є локалізованою — вона стала розподіленою.
2. Операційні витрати
Мікросервіси вимагають надійної операційної інфраструктури, яка включає:
- Інструменти оркестрації як Kubernetes для управління контейнерами.
- Розподілене спостереження для трасування, журналювання та моніторингу.
- CI/CD пайплайни для деплойменту кількох сервісів окремо.
Якщо ваша команда не готова до цього операційного навантаження, швидкість, на яку ви сподівались, може сильно знизитись.
3. Виклики розподілених систем
Мікросервіси перетворюють багато простих проблем на проблеми розподілених систем:
- Затримки мережі: Комунікація між сервісами відбувається через мережу, що додає затримки.
- Консистентність даних: Забезпечення кінцевої консистентності між сервісами — складне завдання.
- Управління збоєм: Якщо один сервіс виходить з ладу, як запобігти цьому, щоб це не призвело до повного збою системи?
Наприклад, у процесі обробки платежів збій у сервісі сповіщень може затримати підтвердження користувача, навіть якщо платіж був успішним.
4.
Вищі витрати
Запуск десятків мікросервісів часто вимагає більшої кількості інфраструктури в хмарі та обчислювальних ресурсів.
- Багато контейнерів, баз даних і мережевих викликів підвищують витрати.
- Час, витрачений на управління цими складнощами, також додається до витрат.
🟦 Коли НЕ варто використовувати мікросервіси 🚫
Ось коли варто подумати двічі перед впровадженням мікросервісів:
1. Малі команди
Якщо ваша команда мала, управління кількома сервісами забере багато ресурсів. Моноліт дозволяє команді зосередитися на розробці функцій, а не на управлінні складними деплойментами.
2. Стартапи на ранніх етапах
На ранніх етапах швидкість і простота — ваші найкращі друзі. Вашим пріоритетом має бути швидке ітераційне тестування і пошук відповідності продукту ринку, а не вирішення проблем, яких у вас ще немає.
3. Додатки, чутливі до затримок
Додатки, які залежать від низькозатримувальних операцій, як-от ігри або фінансові торгові платформи, можуть постраждати від додаткових витрат на мережеву комунікацію між мікросервісами.
4. Обмежений бюджет
Якщо ваш бюджет обмежений, витрати на інфраструктуру мікросервісів можуть стати непомірними. Монолітні архітектури часто можуть забезпечити відмінну продуктивність за значно меншу ціну.
5. Некваліфіковані команди
Розподілені системи не так просто керувати. Команди, що не мають досвіду роботи з розподіленими системами, можуть зіткнутися з проблемами, як-от комунікація між сервісами, версії API та управління відмовами.
🟦 Модульний моноліт: збалансована альтернатива 🏛️
Якщо мікросервіси здаються надмірними, а моноліт — занадто жорстким, розгляньте модульний моноліт:
- Єдина кодова база: Додаток побудовано як моноліт, але організований на окремі модулі з внутрішніми API.
- Легше управління: Ви деплоїте та масштабуєте один додаток, але з перевагами модульності.
- Гнучкість у майбутньому: Ви можете поступово виділяти сервіси в мікросервіси, якщо масштабування цього потребуватиме.
🟦 Приклад із реального світу: Подорож Shopify
Shopify — чудовий приклад того, як масштабуватися розумно, не кидаючись одразу в мікросервіси. Як одна з найбільших платформ для електронної комерції, Shopify обслуговує мільйони продавців по всьому світу, щодня обробляючи величезний трафік і складні операції. На початку Shopify використовував традиційну монолітну архітектуру, яка добре працювала для їхнього початкового масштабу. Однак з ростом їхньої платформи з’явилися і виклики у керуванні великою, тісно пов’язаною кодовою базою.
Замість того, щоб одразу перейти до мікросервісів, Shopify обрав те, що вони називають підходом “Модульний моноліт”, охрестивши його “Моноліти на великому масштабі”. Вони зберегли свою основну монолітну архітектуру, щоб уникнути підводних каменів розподілених систем, але реорганізували свою архітектуру на менші, чітко визначені модулі. Кожен модуль відповідав за певну сферу, як-от білінг, інвентаризація або інтернет-магазини, з чіткими внутрішніми API, які забезпечували комунікацію.
Ця стратегія принесла Shopify кілька переваг:
- Централізована кодова база: Розробники могли працювати в одному репозиторії, що спрощувало співпрацю.
- Знижені операційні витрати: Уникаючи мікросервісів, Shopify позбувся таких проблем, як управління розподіленими системами, комунікація між сервісами та затримки мережі.
- Контрольоване масштабування: Модулі можна було масштабуєти або оптимізувати окремо, не розділяючи систему на абсолютно окремі сервіси.
Як результат, Shopify змогла впоратися з зростаючою складністю, зберігаючи стабільність, продуктивність і продуктивність розробників.
Їхня подорож підкреслює, як модулювання моноліту може бути практичною та масштабованою альтернативою мікросервісам для багатьох бізнесів.
🟦 Вибір правильної архітектури 🔑
Ось просте правило: Почніть з найпростіших рішень.
- Спочатку побудуйте моноліт.
- Перетворіть на модульний моноліт, якщо складність зростає.
- Перейдіть до мікросервісів лише тоді, коли масштабування вимагатиме цього, і ваша команда буде готова впоратися з операційними витратами.
🟦 Підсумок 🎯
Мікросервіси потужні, але не є магічною панацеєю. Перш ніж поринути в них, запитайте себе:
- Чи потрібна нам ця складність прямо зараз?
- Чи готова наша команда управляти розподіленими системами?
- Чи може моноліт або модульний моноліт ефективніше вирішити наші проблеми?
Зосереджуючись на тому, що підходить вашій команді, продукту та етапу розвитку, ви зможете приймати більш розумні архітектурні рішення та уникати зайвих головних болів.
Перекладено з: When Not to Use Microservices: Understanding the Trade-Offs