Монолітна архітектура
Монолітна архітектура є класичною моделлю для розробки програмних додатків, де вся система побудована як єдиний, самодостатній блок. Термін "моноліт" часто асоціюється з чимось масивним і незламним — це точна метафора для цього архітектурного стилю. Монолітний додаток працює як єдиний, об'єднаний код, поєднуючи всю бізнес-логіку та функціональність в одну цілісну структуру.
Однією з характерних рис монолітної архітектури є її тісно зв'язаний дизайн. Усі компоненти, від інтерфейсу користувача до бізнес-логіки та керування базами даних, взаємопов'язані. Внаслідок цього впровадження змін може стати складним завданням. Розробники повинні змінювати кодову базу, збирати додаток знову та перезавантажувати всю систему для застосування оновлень чи введення нових функцій. Цей процес може бути трудомістким і жорстким, особливо коли додаток росте в розмірах і складності.
Переваги монолітної архітектури
- З одним виконуваним файлом або директорією розгортання додатку стає простим.
- Єдина кодова база спрощує процес розробки та сприяє співпраці.
- Централізовані кодові бази можуть ефективно обробляти функції, часто з меншою кількістю API порівняно з мікросервісами.
- Тестування швидше і більш всеосяжне, оскільки весь додаток працює як єдина централізована одиниця.
- Відслідковування та вирішення проблем простіше, коли весь код знаходиться в одному місці.
Недоліки монолітної архітектури
- Великі кодові бази можуть уповільнювати розробку, особливо коли команди збільшуються.
- Масштабування окремих компонентів неможливе, що призводить до неефективності.
- Збій одного модуля може вплинути на всю програму.
- Оновлення фреймворків або мов програмування впливають на всю систему, роблячи перехід дорогим.
- Навіть незначні зміни потребують збирання і перезавантаження всього додатку, що може зайняти багато часу.
Архітектура мікросервісів
Архітектура мікросервісів — це сучасний підхід до проектування програмного забезпечення, який розбиває додатки на мережу незалежних сервісів, що можуть бути розгорнуті окремо. Кожен сервіс відповідає за конкретну бізнес-функцію, має свою власну базу даних і логіку, що робить оновлення, тестування, розгортання та масштабування більш ефективними. Розділяючи основні бізнес-процеси на менші незалежні одиниці, мікросервіси роблять складні системи більш керованими. Хоча це не зменшує складність, це робить її видимою та легшою для управління, ізолюючи завдання в окремі процеси, які працюють разом для досягнення загальних цілей додатку.
Цей архітектурний стиль тісно пов'язаний з практиками DevOps, оскільки він підтримує безперервне постачання та швидку адаптацію до потреб користувачів. Мікросервіси дозволяють командам працювати над різними частинами додатку одночасно, не впливаючи на інші компоненти, що сприяє гнучкості та ефективності.
Монолітна архітектура
Монолітна архітектура — це класична модель розробки програмних додатків, в якій вся система будується як єдиний, самодостатній блок. Термін "моноліт" часто викликає уявлення про щось масивне та незламне — це точна метафора для цього архітектурного стилю. Монолітний додаток функціонує як єдина, об'єднана кодова база, поєднуючи всю бізнес-логіку та функціональність в одну цілісну структуру.
Однією з визначальних рис монолітної архітектури є її тісно зв'язаний дизайн. Усі компоненти — від інтерфейсу користувача до бізнес-логіки та управління базами даних — взаємопов'язані. Внаслідок цього впровадження змін може бути складним завданням. Розробники повинні змінювати кодову базу, збирати додаток знову та перезавантажувати всю систему для впровадження оновлень або нових функцій. Цей процес може бути часозатратним та жорстким, особливо коли додаток розростається в розмірах та складності.
Переваги монолітної архітектури
- З одним виконуваним файлом або директорією розгортання додатку стає простим.
- Єдина кодова база спрощує процес розробки та сприяє співпраці.
- Централізовані кодові бази можуть ефективно обробляти функції, часто з меншою кількістю API порівняно з мікросервісами.
- Тестування швидше і всеосяжніше, оскільки весь додаток працює як єдина централізована одиниця.
- Відслідковування та вирішення проблем простіше, коли весь код знаходиться в одному місці.
Недоліки монолітної архітектури
- Великі кодові бази можуть уповільнювати розробку, особливо коли команди збільшуються.
- Масштабування окремих компонентів неможливе, що призводить до неефективності.
- Збій одного модуля може вплинути на всю програму.
- Оновлення фреймворків або мов програмування впливають на всю систему, роблячи перехід дорогим.
- Навіть незначні зміни потребують збирання та перезавантаження всього додатку, що може зайняти багато часу.
Архітектура мікросервісів
Архітектура мікросервісів — це сучасний підхід до розробки програмного забезпечення, що розбиває додатки на мережу незалежних сервісів, які можна розгортати окремо. Кожен сервіс відповідає за конкретну бізнес-функцію, має свою власну базу даних та логіку, що робить оновлення, тестування, розгортання та масштабування більш ефективними. Розділяючи основні бізнес-процеси на менші незалежні одиниці, мікросервіси роблять складні системи більш керованими. Хоча вони не обов'язково зменшують складність, вони роблять її видимою та легшою для управління, ізолюючи завдання в окремі процеси, які працюють разом для досягнення загальних цілей додатку.
Цей архітектурний стиль тісно пов'язаний з практиками DevOps, оскільки підтримує безперервну доставку та швидку адаптацію до потреб користувачів. Мікросервіси дозволяють командам працювати над різними частинами додатку одночасно, не впливаючи на інші компоненти, що сприяє гнучкості та ефективності.
Приймаючи мікросервіси, організації можуть покращити масштабованість і гнучкість, що дозволяє швидше впроваджувати зміни, зберігаючи при цьому надійність системи.
Переваги мікросервісів
- Сприяє гнучким робочим процесам, дозволяючи невеликим командам часто випускати оновлення.
- Окремі сервіси можна масштабувати незалежно для обробки збільшеного навантаження, підтримуючи безстанні, багатокористувацькі системи.
- Дозволяє здійснювати швидші та частіші цикли випуску, даючи змогу випускати оновлення кілька разів на день.
- Спрощує оновлення, ізоляцію відмов та тестування, прискорюючи введення нових функцій.
- Кожен сервіс можна розгорнути або оновити без впливу на всю програму.
- Команди можуть вибирати інструменти та технології, які найкраще підходять для конкретних потреб їхніх сервісів.
- Оновлення одного сервісу не ставить під загрозу стабільність всієї програми.
- Команди отримують більшу автономію та швидші робочі процеси, зменшуючи затримки, такі як тривалий час затвердження pull-запитів.
Недоліки мікросервісів
- Збільшена складність через численні сервіси в межах різних команд і систем.
- Кожен сервіс потребує окремих налаштувань для тестування, розгортання, хостингу та моніторингу, що веде до вищих витрат.
- Зростає необхідність координації між командами, оскільки вони мають управляти інтерфейсами та забезпечувати злагоджену співпрацю.
- Логи розподілені між сервісами, що ускладнює налагодження, особливо для процесів, що охоплюють кілька машин.
- Різноманітні мови програмування, інструменти та стандарти логування можуть призводити до несумісностей у системі.
- Зі збільшенням кількості сервісів і команд може стати неясно, хто відповідає за конкретні сервіси або до кого звертатися за підтримкою.
Приймаючи мікросервіси, організації можуть покращити масштабованість і гнучкість, що дозволяє швидше впроваджувати зміни, зберігаючи при цьому надійність системи.
Переваги мікросервісів
- Сприяє гнучким робочим процесам, дозволяючи невеликим командам часто випускати оновлення.
- Окремі сервіси можна масштабувати незалежно для обробки збільшеного навантаження, підтримуючи безстанні, багатокористувацькі системи.
- Дозволяє здійснювати швидші та частіші цикли випуску, даючи змогу випускати оновлення кілька разів на день.
- Спрощує оновлення, ізоляцію відмов та тестування, прискорюючи введення нових функцій.
- Кожен сервіс можна розгорнути або оновити без впливу на всю програму.
- Команди можуть вибирати інструменти та технології, які найкраще підходять для конкретних потреб їхніх сервісів.
- Оновлення одного сервісу не ставить під загрозу стабільність всієї програми.
- Команди отримують більшу автономію та швидші робочі процеси, зменшуючи затримки, такі як тривалий час затвердження pull-запитів.
Недоліки мікросервісів
- Збільшена складність через численні сервіси в межах різних команд і систем.
- Кожен сервіс потребує окремих налаштувань для тестування, розгортання, хостингу та моніторингу, що веде до вищих витрат.
- Зростає необхідність координації між командами, оскільки вони мають управляти інтерфейсами та забезпечувати злагоджену співпрацю.
- Логи розподілені між сервісами, що ускладнює налагодження, особливо для процесів, що охоплюють кілька машин.
- Різноманітні мови програмування, інструменти та стандарти логування можуть призводити до несумісностей у системі.
- Зі збільшенням кількості сервісів і команд може стати неясно, хто відповідає за конкретні сервіси або до кого звертатися за підтримкою.
Перекладено з: Monolithic vs Microservices architecture