Коли мова йде про створення програмного забезпечення, перед вами два великих вибори: Монолітна або Мікросервісна архітектура. Обидві мають свої переваги та недоліки, але чим вони відрізняються і яка з них підходить для вашого проєкту? Давайте розберемося! 🏊♂️
Монолітна архітектура 🏰
Монолітна архітектура — це як велика, важка фортеця, де все — обробка замовлень, управління користувачами, платіжні системи — існує в одному місці. Все зібрано разом, що робить початок легким, але коли ваш проєкт зростає, керувати ним стає все складніше.
Переваги:
- Легко розробляти на початку 💻
- Все знаходиться в одному місці, тому немає складної комунікації між частинами 🧩
Недоліки:
- Масштабування означає дублювання всієї програми, навіть якщо лише одна частина потребує більше ресурсів 🏋️♂️
- Складно оновлювати або тестувати програму, коли вона зростає 📉
Приклад: Уявіть собі Node.js додаток, де один сервер обробляє все: API маршрути, запити до бази даних і вхід користувачів.
Мікросервісна архітектура ⚡️
З іншого боку, Мікросервісна архітектура розбиває ваш додаток на менші, незалежні сервіси, кожен з яких виконує певну функцію (наприклад, сервіс замовлень, платіжний сервіс або сервіс інвентаризації). Це як мати окремі спеціалізовані команди, які виконують свою роботу і спілкуються між собою, коли це потрібно! 👨💻👩💻
Переваги:
- Масштабованість: масштабуєте тільки те, що потрібно 🚀
- Легше оновлювати: кожен сервіс незалежний, тому можна оновити один без пошкодження інших 🔄
- Незалежні команди можуть працювати над різними сервісами одночасно ⏳
Недоліки:
- Більш складне управління 🔧
- Потрібно більше комунікації між сервісами 🗣️
Приклад: У вас можуть бути Node.js мікросервіси, які обробляють різні задачі, такі як автентифікація, замовлення та платежі, і кожен сервіс працює окремо.
Типи декомпозиції в мікросервісах 🔨
Коли ми розбиваємо монолітний додаток на мікросервіси, ми використовуємо Декомпозицію. Це процес поділу великого додатку на менші, зручні для управління частини. Існує два популярних способи це зробити:
1. Декомпозиція за бізнес-можливостями 🧠
Цей підхід розбиває систему на бізнес-можливості. Подумайте про це як про розподіл вашого додатку на великі блоки, такі як управління замовленнями, обробка платежів та управління інвентарем.
Приклад (E-commerce):
- Сервіс замовлень: обробляє створення замовлень і оновлення статусів.
- Платіжний сервіс: управляє платежами і поверненнями.
- Сервіс інвентарю: відстежує продукти та рівні запасів.
- Сервіс доставки: управляє відстеженням доставки.
Кожен з цих сервісів робить одну річ дуже добре, що полегшує обслуговування вашого додатку. 👌
2. Декомпозиція за принципом «Domain-Driven Design» (DDD) 🧩
Цей метод розбиває систему на основі конкретних піддоменів. Кожен мікросервіс відповідає за свій набір правил та даних. Це чудово підходить для складних систем, де різні частини взаємопов'язані між собою.
Приклад (E-commerce):
- Мікросервіс створення замовлень: займається створенням та перевіркою замовлень.
- Мікросервіс платіжної системи: управляє обробкою платежів та їх перевіркою.
- Мікросервіс інвентаризації: керує рівнями запасів і наявністю товарів.
- Мікросервіс доставки: управляє логістикою та відстеженням інформації.
У DDD кожен сервіс керує своїми бізнес-правилами і взаємодіє з іншими сервісами, коли це необхідно. 🛠️
Порівняння декомпозиції за бізнес-можливостями та DDD 🔍
Шаблон «Strangler Fig»: Перехід від моноліту до мікросервісів 🌳
Перехід від монолітної архітектури до мікросервісів може бути складним, але це не обов’язково має бути одразу. Ось тут на допомогу приходить Шаблон «Strangler Fig». 🌿
Як це працює:
Ідея полягає в тому, щоб поступово мігрувати стару монолітну систему до мікросервісів по частинах, як лоза, що повільно обвиває стовбур дерева. 🌳
1.
Крок 1: Визначте першу функцію для міграції 🎯
- Виберіть невелику, зручну для міграції функцію (наприклад, Обробка платежів).
- Дія: Направте нові запити на оплату до нового мікросервісу, в той час як стара система буде обробляти інші платежі.
- Крок 2: Поступова міграція інших частин ⏩
- Поступово переносіть більше частин платіжної системи, таких як підтвердження платежів та обробка повернень, до нового мікросервісу.
- Крок 3: Завершення міграції 🏁
- Як тільки всі функції, пов'язані з оплатою, будуть оброблятися новим сервісом, відключіть стару монолітну обробку платежів.
Міграція малих частин за раз мінімізує ризики та дозволяє уникнути простоїв, забезпечуючи плавний перехід до мікросервісів. 🚀
Ключові переваги шаблону «Strangler Fig» 🌟
- Мінімізація ризиків: Міграція однієї функції за раз зменшує ймовірність збоїв.
- Без простоїв: Бізнес може продовжувати роботу, поки відбувається міграція.
- Контрольований процес міграції: Легше тестувати та перевіряти кожен крок під час переходу.
Як мікросервіси спілкуються між собою 🗣️
Мікросервіси повинні спілкуватися між собою, щоб обмінюватися даними або ініціювати дії. Ось як це працює:
- Синхронна комунікація (HTTP/REST API) 🌐
- Мікросервіси можуть викликати один одного за допомогою HTTP/REST API.
- Приклад: Сервіс замовлень викликає Платіжний сервіс для обробки платежів після створення замовлення.
- Асинхронна комунікація (Черги повідомлень) 📬
- Мікросервіси відправляють повідомлення або події через черги повідомлень (наприклад, RabbitMQ, Kafka).
- Приклад: Після оформлення замовлення Сервіс замовлень відправляє подію до Сервісу інвентарю для оновлення рівнів запасів.
- Архітектура, керована подіями 🎉
- Мікросервіси використовують події для сповіщення один одного про зміни, наприклад, підтвердження платежу або оновлення замовлення.
- Приклад: Платіжний сервіс генерує подію «Платіж завершено», а Сервіс замовлень слухає цю подію для оновлення статусу замовлення.
- gRPC (Для високої продуктивності) ⚡️
- Для реального часу і низької затримки мікросервіси можуть використовувати gRPC.
- Приклад: Сервіс інвентаризації може потребувати швидких оновлень рівнів запасів, тому використовує gRPC для комунікації.
Заключні думки 🤔
Незалежно від того, вибираєте ви Монолітну або Мікросервісну архітектуру, кожна з них має свої переваги та недоліки. Монолітна архітектура проста і підходить для невеликих додатків, але з ростом системи її стає складно підтримувати. Мікросервіси, в свою чергу, надають масштабованість та гнучкість, але потребують більше ресурсів для управління.
Яку архітектуру ви використовуєте у своїх проєктах? Поділіться своїми думками в коментарях! 💬
Успіхів у програмуванні, нехай ваша архітектура буде масштабованою та безперебійною! 😎
Перекладено з: Monolithic vs. Microservices Architecture: The Battle of the Big and Small! 🏰⚡️